Я не скрываю, что грущу…
Ты подарила столько света!
«Люблю тебя, не отпущу…»
Но я ушла в разгаре лета…
Всю жизнь одну тебя ищу…
Прости, Любовь, меня за это…
***
Прости меня, как я тебя прощаю,
за вдохновенье той Любви большой…
Я чувства прежние давно не воскрешаю,
свечой в душе твоей неслышно таю…
Ты, мотыльком упрямым прилетая,
на свет её, неистово сгораешь, во мне,
но только не со мной….
Прочитано 4884 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
